Комунікативні ігри для дошкільників
(з врахуванням соціальної дистанції та з обмеженням тактильного контакту)
Гра «Хто я?»
Діти стоять на безпечній відстані один від одного (на відстані витягнутої руки), по черзі за умовним сигналом вихователями (плеск в долоні, дзвін в дзвіночок тощо) намагаються дати якомога більше відповідей на запитання «Хто я?» з метою опису себе, використовуючи характеристики, риси, свої інтереси й почуття.
Обовязково спочатку вихователь має продемонструвати на прикладі як це робити, скласти і розповісти для дітей зразок відповіді. Кожне речення має починатися зі слова «Я». Наприклад, «Я – хороша дитина», «Я – дівчинка», «Я – хлопчик, який любить посміхатись (гратись з конструктором тощо)».
Гра «Мій повітряний подарунок для тебе»
Діти по черзі «дарують» уявний подарунок один одному, зображуючи їх за допомогою міміки та жестів, рухів. Перед тим як дитина хоче «подарувати» цей уявний подарунок, вона має назвати для кого саме вона його «дарує» і та дитина, для якої загадали - відгадує що це за «подарунок». Можна ввести правило, що інші діти можуть допомагати відгадувати.
Коли «подарунок» відгадали - дитина уявляє, що кладе «подарунок» собі на долоні, легким подихом дмухає на нього, таким чином даруючи цей подарунок повітряним поцілунком для вибраної дитини. Дитина, яка отримує уявний подарунок дякує за нього, а усі решта дітей підтримують її гучними оплесками.
Гра «Повітряний подарунок на День народження»
Дана гра проводиться аналогічно до гри «Мій повітряний подарунок для тебе», але всі уявні подарунки даруються сором’язливій дитині, яка повинна їх відгадати. Обов’язкова умова – постійна підтримка вихователем сором’язливої дитини під час проведення гри.
Гра «Закінчи речення»
Діти сидять чи стоять на безпечній відстані один від одного. За сигналом вихователя по черзі закінчують речення: «Я хочу…». «Я можу…». «Я вмію…». Якщо дитині важко відповісти, вихователь їй допомагає, пропонує варіанти: «Марійка хоче гратись у веселі ігри. Марійка може сама одягнутись на прогулянку. Марійка вміє гарно малювати».
Гра «Ехо»
Діти сидять чи стоять на безпечній відстані один від одного. Одна дитина називає в голос своє ім’я, а всі решта плескають в долоні і повторюють це ім’я по складам (як ехо). Наприклад: «Со-ло-мі-я» (по складах) проговорюють усі разом, плескаючи в долоні на кожен склад.
Гра «Дзеркало»
Діти стають парами навпроти один одного на безпечній відстані один від одного. Одна дитина має повторити усі дії, рухи, жести, які їй показує інша дитина, її партнер (ніби як відтворює відображення у дзеркалі). Можна так загадувати тварину або будь-кого іншого, а «Дзеркало» повинно відтворити те саме і відгадати. Потім діти міняються ролями.
Гра «Чий голосок?»
Діти стоять на безпечній відстані один від одного. Одна дитина-ведуча відвертається від усіх інших спиною. Серед решти дітей вибирають одну, про яку не кажуть дитині, яка виконує роль ведучої. Далі усі діти говорять слова: «Підем весело ми в скок! Підем весело ми в скок!». Потім усі замовкають і промовляє та дитина, яку вибрали, до ведучої: «Скок – скок! Скок – скок! Відгадай чий голосок?». Дитина-ведуча має не повертаючись, за голосом здогадатись чий голос вона чує.
Гра «Загубилась дитина»
Діти стоять чи сидять на безпечній відстані один від одного. Педагог, імітуючи радіо, голосно промовляє: «Увага! Увага! Загубився хлопчик. Йому п’ять років, він високий, з темним волоссям, завжди веселий. Був одягнений у сірі шорти, синю футболку і т.д.» або «…дівчинка шести років, білява, дуже привітна, охайна і старанна! Була одягнена у …». Негативні риси характеру перед усіма оголошувати не слід.
Гра «Веселий клоун»
Діти стоять чи сидять на безпечній відстані один від одного. Серед них обирають лічилкою «Веселого клоуна», який намагається розсмішити усіх дітей. Діти у цей час мають грати роль «несміянок» і намагатись не засміятись з «клоуна». Дитина, яка грає роль клоуна може використовувати жести, міміку, інтонацію, смішні розповіді тощо. Найсерйозніший із «несміян» стає ведучим.
Гра «Літаки»
Діти стоять на безпечній відстані один від одного, у кожного є своє визначене місце, яке дитина має запам’ятати. За сигналом вихователя діти «заводять» мотори (крутять руками перед грудьми, імітуючи заведення мотору), і вирушають у політ (руки розведені в сторони, у помірному темпі бігають по визначеній території).
Вихователь наголошує, що під час «польоту» головна умова, щоб літаки дотримувались дистанції, не створювали аварійних ситуацій, не зачіплялись один об одного своїми «крилами» (не торкались руками один до одного). За повторним сигналом вихователя кожна дитина має знайти своє місце і повернутись на нього, зупинити роботу мотора і присісти на місці.
Гра «Замри»
Діти стоять на безпечній відстані один від одного. Включіть якусь жваву мелодію або пісню. Запропонуйте дітям придумати під цю музику рухи чи танець (покажіть приклад). Через кілька хвилин зупиніть музику і скажіть: «Замри!». Дитина завмирає у смішній позі. Знову запустіть музику. Цю гру можна продовжувати доти, доки діти отримують від неї задоволення.
Гра «Дихання животом разом з іграшками»
Діти лягають на спину на безпечній відстані один від одного, і кладуть на живіт улюблену м’яку іграшку. Запропонуйте їм глибоко вдихнути так, щоб іграшка піднялася, а потім видихнути, щоб іграшка опустилася. Головна умова – щоб іграшка не впала і якомога вище піднялась при вдиханні повітря.
Гра «Квітка та свічка»
Щоб навчити дітей глибоко дихати, розкажіть (і покажіть), що вдихати потрібно так, наче нюхаєш квітку (уявити, що квітка знаходиться у правій руці), а видихати – наче задуваєш свічки на святковому торті (уявити, що свічка знаходиться у лівій руці).
Гра «Лінива кішка прокидається»
Діти сідають на безпечній відстані один від одного. Запропонувати дітям уявити, що ви – лінива кішка, яка щойно прокинулася після солодкого післяобіднього сну. Позіхніть. Скажіть «мяу». А тепер потягніться руками, ногами і спиною – повільно, як кішка. Розслабтеся.
Гра «Кумедна історія»
Діти стоять або сидять на безпечній відстані один від одного. Вихователь починає історію, інша дитина продовжує, і так далі. Наприклад, вихователь починає: «Одного дня Петрик пішов на прогулянку, і першим, кого він побачив, був смішний та веселий…» Потім надає можливість наступній дитині продовжити: «Рожевий жираф!». Згодом можна запропонувати кожній дитині намалювати ілюстрації до вигаданої історії і зробити виставку у групі.
Гра «Пір’їна та статуя»
Діти стоять на безпечній відстані один від одного. Вихователь показує дітям зелену карточку, що означає, що впродовж певного часу (10-15 секунд) діти мають уявити, наче вони – пір’їнки, що кружляють у повітрі і відповідно кружляти у помірному темпі, але не торкаючись один до одного. За сигналом вихователя (показує червону карточку) діти мають раптово замерти і перетворитися на «статую». Дайте вказівку дітям: «Не рухайтеся поки я не покажу вам знову зелену карточку!» Після того, як вихователь показує зелену карточку, діти повільно розслабляються і знову кружляють, перетворюючись на пір’їнку. Повторіть це кілька разів і закінчіть вправу у розслабленому стані – у формі «пір’їни».
Гра «Черепаха»
Діти стоять на безпечній відстані один від одного. Запропонуйте дітям перетворитись на черепаху, яка неквапливо прямує своєю дорогою, при цьому наголосіть, що рухатись вони мають таким чином, щоб не перетинатись і не торкатись один до одного.
«О ні, починається дощ! Зігніться і сховайтеся під своїм «панциром» (діти присідають у позу ембріона, опустивши голову до ніг, які зігнуті в колінах і обхопивши руками коліна). Розслабтесь і відпочиньте у своєму «панцері», тут вам тепло і затишно, тут вас не потурбує ніякий дощ. Дихайте глибоко і повільно (діти перебувають в такій позі 20-30 секунд)... Знову виглянуло сонечко – можете виходити зі своєї схованки, потягніться руками до сонечка! А тепер продовжуйте свою прогулянку». Повторіть вправу кілька разів і закінчіть її у розслабленому стані.